Нова Людина Еріха Фромма

Нещодавно потрапила мені до рук книга Еріха Фромма "Мати чи Бути?". Страшенно захотіла поговорити з ним вживу, поставити дуже багато запитань. Але, мабуть, такі люди й пишуть книги, щоб вони служили для нас тим єдиним цінним засобом спілкуватись з мудрецями цього світу та відкривати світ їхніми очима.

Так, зокрема, пан Фромм розкриває концепцію "Нової людини". Ось характеристики такої людини:

- Готовність відмовитись від усіх форм володіння, щоб повністю БУТИ;

- Відчуття безпеки, ідентичності і впевненості в собі, засновані на вірі у власне існування і на внутрішній потребі у прихильності, зацікавленні, любові і солідарності; ця віра мала б заступити бажання мати, володіти, панувати над світом, і, отже, бути рабом своєї власності;

- Усвідомлення того факту, що ніхто й ніщо поза нами не може надати сенсу нашому життю, лише повна незалежність (зокрема й від речей) є умовою для плідної діяльності, спрямованої на служіння своєму ближньому;

- Відчуття присутності тут і тепер;

- Радість від служіння людям, а не від здирництва та експлуатації;

- Любов і повага до життя в усіх його проявах, розуміння, що священним є життя і все, що сприяє його розквіту, а не речі, не влада, не мертве;

- Намагання приборкати свою жадобу і ненависть, вивільнитись, наскільки можливо, з полону ілюзій;

- Життя без ідолопоклонства й без ілюзій, оскільки, буде досягнуто такого стану, коли ілюзії перестануть бути потрібними;

- Розвиток уяви, але не в сенсі втечі від нестерпних умов життя, а як засобу покласти край цим умовам і розпізнавати реальні можливості;

- Відмова ошукувати інших і прагнення не бути ошуканим самому; можна зажити слави простодушного, але не наївного;

- Дедалі глибше і всебічне самопізнання;

- Відчуття свого єднання із життям і відповідно відмова від підкорення та експлуатації природи від її виснаження, намагання зрозуміти природу й жити з нею в гармонії;

- Свобода, але не як свавілля, а як можливість бути самим собою: не вузлом зажерливих пристрастей, а тонко збалансованою структурою, яка будь-якої миті може зіткнутись з альтернативою: розвиток чи руйнування, життя або смерть;

- Розуміння того, що зло й руйнування - невідворотні наслідки неправильного розвитку;

- Розуміння того, що лиш небагатьом поталанить досягти досконалості з усіх цих пунктів, і водночас відсутність амбіційного прагнення "досягти мети", бо відомо, що такі амбіції - всього лиш інший прояв зажерливості й орієнтації на володіння;

- Щастя всеосяжної любові до життя, незалежно від того, що нам судилось, бо життя як таке дає людині настільки велике задоволення, що не варто піклуватись про те, чого вона могла б а чи не могла б досягти.