Відчути життя сповна. Наповнити його змістом, любов'ю, щастям та лідерством. Дарувати любов - щодня, щохвилини, щоб там не було. Йти впевнено, підніматись і вірити та довіритись.

***


Життя іде, і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, –
час.
А ми живі, нам треба
поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, – пройдемо, як
тіні, щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в
цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як
руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як
ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як
ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш – то уже
навіки.